Неділя, 18.08.2019, 19:18
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Уроки » світова л-ра

Еміль Золя
[ Викачати з сервера (55.8 Kb) ] 06.07.2019, 11:31
Еміль Золя Еміль Золя
(літературний вечір)

Автор: В.Борейчук

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Вечір Достоєвського
Кращий знавець творчості Л.Толстого

На сцені — велика контурна карта Франції (з підсвічуванням); на ній позначені столиця — місто Париж — та місто Екс, де минуло дитинство і юність Золя.

Перед сценою на окремому стенді — портрет письменника, виставка його творів та малюнків учнів до роману «Кар’єра Ругонів». Біля дверей глядачів зустрічають ведучі у французьких національних костюмах. Потім ведучі піднімаються на сцену.

Ведучий. Бонжур!

Ведуча. Добрий день!

Ведучий. Шановні глядачі! Ми продовжуємо цикл літературних вечорів, присвячених поглибленому вивченню окремих гем курсу світової літератури.

Ведуча. Сьогодні ми розповімо про відомого французького письменника Еміля Золя.

Ведучий. Оцінювати відповіді наших гравців буде журі у складі... (оголошує).

Ведуча. Отже, починаємо...

Звучить музика сучасних французьких композиторів.

Ведучий. У першому відділенні нашого вечора — літературна вікторина «Що ми знаємо про Францію?».

Ведуча. Пропоную двом командам ерудитів піднятися на сцену.

Ведучий. Зараз ми будемо ставити вам запитання, і кожна команда даватиме свою відповідь. Результати фіксуватиме журі.

Вікторина «Що ми знаємо про Францію?»

Ведучі звчитують запитання, команди по черзі відповідають.

1. Яка офіційна назва цієї країни? — Республіка Франція.
2. Чому її ще називають Гексагоном? — Через шестикутну форму території.
3. Де розташована Франція? — Вона розташована в Західній Європі.
4. Чи має Франція вихід до моря? — Країна має вихід в Атлантичний океан та Середземне море.
5. Яка площа республіки? — Площа Франції — 552 тис. км2.
6. Назвіть столицю Франції. — Столиця Франції — місто Париж.
7. Скільки населення проживає в країні? — У країні проживає 60,9 млн чол.
8. Яка грошова одиниця Франції? — Грошова одиниця Франції раніше — франк, тепер — євро.
9. Скільки департаментів у республіці? — Включаючи особливу адміністративно-територіальну одиницю острів Корсика — 96 департаментів.
10. Що експортує Франція? — Франція експортує продукцію машинобудування, хімічної, авіакосмічної промисловості, автомобілі, с/г продукцію.
11. З якими країнами межує Франція? — Франція межує з Люксембургом, Бельгією, Швейцарією, Німеччиною, Італією, Монако, Андоррою та Іспанією.
12. Коли в цій країні відзначають національне свято? — Національне свято відзначають 14 липня — це День Узяття Бастилії (1789 р.).
13. Коли було заселено територію Франції? — Територію Франції була заселено близько мільйона років тому.
14. Чи відразу ця територія отримала назву «Франція»? — Ні. Якийсь час, поки Юлій Цезар не приєднав її до Риму, її називали Галлією.
15. Коли ж з’явилася назва «Франція»? — У 843 році, коли розпалася Франкська імперія, виникла самостійна держава Франція.
16. Які визначні історичні події відбувалися в цій країні? — Столітня війна (1337-1453 рр.), Семилітня війна (1756-1763 рр.), Велика французька революція (1789 р.), правління Наполеона Бонапарта (1799-1814 рр., 1815 р.), утворення імперії (1804 р.), Війна з Російською імперією1812 р. та ін.
17. Скільки разів воювала Франція проти Німеччини? — Два рази: у Першій та Другій світових війнах.
18. Що ви можете сказати про ландшафт Франції? — На півночі Франції — велика рівнина; на кордонах з іншими країнами — гори (Піренеї, Альпи, Вогези, хребет Юра). На півдні — Центральний Французький масив.
19. Чим характеризується останній? — Це малозаселена місцевість з мертвими вулканами, яка використовується під пасовища. А ще тут бере початок найдовша річка Франції — Луара.
20. Назвіть інші річки Франції. — Сона, Рона, Сена, Марна, Гарона.
21. Де у Франції живуть фламінго? — Фламінго живуть у дельті річки Рони при її впадінні в Середземне море.
22. Які середні температури у Франції? — Узимку (січень) — 1-8° С, влітку (липень) — 17-24° С.
23. Чи є у Франції ліси? — Так, є. Вони в основному листяні і займають приблизно 24% території.
24. На якій відстані від материка лежить острів Корсика? — Острів Корсика лежить на відстані 160 км від материка.
25. Чи мала Франція колонії в інших частинах світу? — У Південній Америці, Вест-Індії, в Індійському океані, у Північній Америці та в Тихому океані (Французька Гвіана, острови Гваделупа, Мартишка, Реюньйон, Майотта, Сен-П’єр і Мікелон, Французька Полінезія).
26. На якому залізничному маршруті поїзд розвиває швидкість 400 км/год? — На швидкісній залізниці Париж-Ліон.
27. Назвіть великі морські порти Франції. — Серед найбільших портів світу — Гавр-Руан і Марсель.
28. Скільки тунелів є у Франції? — У Франції є три тунелі: через Юру у Швейцарію; через Альпи в Італію; під Ла-Маншем у Великобританію.
29. Чи є у Франції космодром? — Так, є. Космодром Куру у Французькій Гвіані.
30. Скільки атомних станцій має Франція? — У Франції працює 57 реакторів АЕС (друге місце у світі після США).
31. Які історичні пам’ятки найбільше приваблюють туристів? — Фонтенбло, замки Луари, Версаль, Тріумфальна арка, Ейфелева вежа та багато інших.
32. У скількох районах виготовляють знамениті французькі вина? — Знамениті французькі вина виготовляють в 11 районах, серед яких Бордо, Бургундія, Шампань, Ельзас, Прованс, Франш-Конте і т. д.
33. Назвіть імена відомих в усьому світі письменників, художників, композиторів Франції. — Вольтер, Бальзак, Золя, Мопассан, Дюма, Лафонтен, Анатоль Франс; Гоген, Делакруа, Моне, Ван Гог; Бізе, Сен-Санс, Равель та багато інших.
34. Скільки вишів у країні? — Близько 400 вишів.
35. Де розташована Сорбонна? — Сорбонна (1257 р.) розташована у Великому Парижі, де, крім неї, є ще 12 університетів.
36. Якими видами спорту захоплюються французи? — Французи полюбляють автомобільні і велосипедні перегони, футбол, вітрильний спорт, легку атлетику, альпінізм, зимові види спорту.
37. Чим найчастіше займаються (де працюють) жителі Франції? — Майже половина населення працює у сфері обслуговування: у торгівлі, медицині, освіті, туризмі та фінансовій справі.

Підсумки журі за вікториною.

Звучить музика сучасних французьких композиторів.

На сцену виходять учень і учениця.

Коротко про Еміля Золя

Учень.

Еміль Золя народився 2 квітня 1840 року в Парижі.. Його батько, італієць за походженням, був інженером-будівельником. Дитинство і юність Еміля минули в місті Екс, на півдні Франції. Після смерті батька сім’я опинилася у скруті. Закінчивши місцевий ліцей, 18-річний юнак приїхав у Париж із твердим наміром стати письменником. Товариш батька, адвокат Лабо, допоміг Емілю вступити в Ліцей св. Людовика, але скласти іспити на ступінь бакалавра йому не вдалося.

Золя жив у злиднях та перебивався випадковими заробітками: спочатку працював пакувальником у книговидавництві, згодом — журналістом, автором літературно-критичних статей. Так паризьке видавництво Ашетт відкрило майбутньому письменникові доступ у літературні кола.

Писати Золя почав ще у ліцеї. У 1864 році виходить з друку перша прозова романтична збірка «Казки Нінон». Романи, написані в середині 60-х років («Сповідь Клода» і «Заповіт померлої»), успіху не мали.

Учениця.

Популярність прийшла до письменника, коли були надруковані романи «Тереза Ракен» (1868 р.) та «Мадлен Фера (1869 р.). Саме в цей період Золя задумав створити цикл «Ругон-Маккари», «соціальну історію однієї сім’ї в період Другої імперії». За 22 роки він написав 20 романів циклу, які наче продовжують «Людську комедію» Бальзака.

Учень.

Епопея «Ругон-Маккари» (1871-1893 рр.) включає такі твори, як «Здобич» (1872 р.), «Черево Парижа» (1873 р.), «Провина абата Муре» (1875 р.), «Пастка» (1877 р.), «Жерміналь» (1885 р.) та інші. Цикл «Ругон-Маккари» було завершено в 1893 році романом «Доктор Паскаль».

Відкриває цикл роман «Кар’єра Ругонів» (1871 р.), інша назва — «Походження», адже в ньому йдеться про походження режиму Другої імперії та про походження сім’ї Ругон-Маккарів.

Учениця.

У провінційному місті Плассан та його окрузі створюється загін повсталих ремісників і селян, які виступили на захист Республіки. У цей час у місті буржуазія готує заколот проти неї. Час дії роману дуже обмежений — кілька грудневих днів 1851 року. Його рамки визначаються появою загону повстанців, розгромом цього загону і перемогою буржуазії. Державний переворот 1851 року, внаслідок якого встановилась Друга імперія, постає на сторінках роману як мишача метушня провінційних міщан, нікчемних і підлих, зажерливих і полохливих. Панічний страх перед народом, ненависть до республіки штовхають їх до такої поведінки.

Учень.

Повстання — це злет народної активності, що вторгається в тісний і задушливий світ буржуазно-міщанського Плассана. Величне зображення походу повстанців, що йшли «хвиля за хвилею» посилюється участю в ньому юних закоханих — Сільвера і М’єтти, яким здавалося, що «не вони йдуть, а Марсельєза несе їх...». Ці живі символи Республіки гинуть разом з нею. Іде з життя душевна чистота, безкорисливість, людяність, і настає торжество зла, людської підлості, хижого, звірячого егоїзму, втіленого в Ругонах та їхніх прибічниках, — вони стають опорою імперії.

Учениця.

Після завершення епопеї «Ругон-Маккари» Золя працював над двома новими циклами: трилогією «Три міста» («Лурд» — 1894 р., «Рим» — 1896 р., «Париж» — 1898 р.) і тетралогією «Чотири Євангелія» («Плодючість» — 1899 р., «Прагдя» — 1901 р., «Істина» — 1903 р., видано посмертно, «Справедливість» — не завершено).

Еміль Золя помер 29 жовтня 1902 року у своїй паризькій квартирі від отруєння чадним газом. Обставини його загибелі достеменно не з’ясовані й досі.

1908 року тіло письменника було перенесено в Пантеон — усипальницю видатних французів.

Роман Еміля Золя «Кар’єра Ругонів»

Ведучий. Отже, роман Золя «Кар’єра Ругонів». Як склалася доля членів цієї сім’ї, як розвивалося її генеалогічне дерево?

Двоє учнів виносять на сцену і прикріплюють на стенді схему генеалогічного дерева Ругонів.

Ведуча. Започаткували сім’ю городник Ругон і Аделаїда Фук. У них народився син П’єр.

На сцену виходять учні.

1-й учень.

Коли П’єр став дорослим, його батька вже не було на світі — він помер від сонячного удару. Мати вийшла заміж за іншого, і П’єр підкорив собі цю нещасну жінку своїми мовчазними докорами; прибрав до рук усе майно; узяв на себе управління всіма справами: продавав, купував, забирав увесь виторг. Одержавши від матері розписку на 50 тисяч франків, вижив її з дому й одружився з Фелісіте Пеш, маленькою чорнявою дівчиною. Вона вийшла заміж за П'єра з розрахунку, щоб керувати ним, як маріонеткою. Тридцять років сім’я ледве зводила кінці з кінцями, торгуючи олією. У них було п’ятеро дітей — три сини і дві доньки. Завдяки матері сини здобули освіту. Державний переворот, який повернув владу Бонапартам, поклав початок кар’єрі Ругонів. П’єр одержав орден Почесного легіону і був призначений збирачем податків.

2-й учень.

Старший син П’єра і Фелісіте, Ежен, був адвокатом у Плассані, а згодом подався до Парижа, звідки надсилав письмові вказівки батькові, як діяти в екстремальних ситуаціях. Звичайно, ці вказівки були спрямовані проти Республіки.

3-й учень.

Середнього сина Ругонів — Паскаля — називали «доктором Паскалем». Відомий вчений, він жив окремо на свій скромний заробіток, задовольняючись радістю дослідів та відкриттів і намагаючись не втручатися в політику.

4-й учень.

Наймолодший син П’єра — Арістід — належав до тих студентів, які «навчаються» в пивницях Латинського кварталу. Батько повернув його додому і намовив одружитися. Анжела, дружина Арістіда, понад усе любила блакитні стрічки і смажене філе. Вклавши 10 тисяч франків у господарство П’єра Ругона, молоде подружжя надовго сіло йому на шшо. У часи Республіки Арістід друкував полемічні статті місцевій газеті, захищаючи то тих, то інших.

Його сина Максима бабуся Фелісіте, потай від свого чоловіка П’єра, взяла під свою опіку.

Ведуча. Після смерті Ругона Аделаїда Фук несподівано вийшла заміж вдруге за «Маккара-волоцюгу», контрабандиста і браконьєра, який згодом був убитий на кордоні. Після його смерті Аделаїда стала жити в домі Маккара. Від їхнього шлюбу лишилося двоє дітей -— син Антуан і донька Урсула.

5-й учень.

Антуан пішов на військову службу, бо П’єр не дав грошей, щоб поставити за нього рекрута. Повернувся додому після усунення від влади Наполеона. Він сподівався на спадщину, мріяв про ледаче, безтурботне життя. Дізнавшись, що П’єр привласнив його гроші, Антуан розлютився і став схожий на свого батька. Він ходив у лахмітті, шантажував П’єра і ганьбив його на всю округу. Нарешті Ругони дали йому 200 франків, купили костюм і винайняли квартиру на цілий рік. Пізніше він почав плести кошики.

Одружився з Жозефіною Гаводан, яка надалі утримувала його. У них народилося троє дітей. Старша донька, Ліза, не маючи ще й семи років, стала служницею. Молодша донька, Жервеза, була кульгавою через те, що п’яний батькобив її вагітну матір. Дівчина стала пралею. Син Жан, здоровань, вивчився на столяра.

Батько забирав гроші, які вони заробляли.

Жервеза народила двох дітей, яких забрала свекруха, бо батько не відпустив доньку з дому, щоб не втратити її заробітку. Згодом дружина Антуана померла, а він, одержавши від Ругонів гроші за зраду своїх товаришів, зник.

Учениця.

Донька Аделаїди Урсула вийшла заміж за Муре, який гаряче її покохав. Він був капелюшником. Та прожила Урсула недовго і в 1839 році померла, залишивши трьох дітей: Елен, Франсуа і Сільвера. 18-річна Елен вийшла заміж за урядовця. Старший син Урсули, Франсуа, здобув комерційну освіту і став прикажчиком у свого дядька Ругона, який згодом видав за Франсуа свою молодшу доньку Марту. Муре не зміг жити без коханої дружини і повісився через рік після її смерті.

Франсуа і Марта переїхали до Марселя і влаштувалися там на свої скромні заощадження. Франсуа привіз із собою до Ругонів брата Сільвера, який нікому там не був потрібний. Аделаїда взяла його до себе, змилостивившись над хлопчиком. Тоді їй було 75 років. Сільвер доглядав за нею під час її нервових нападів і називав її ніжно «тітка Діда». Згодом хлопець став учнем каретника. Зустріч з Марією (М’єттою) принесла йому справжнє велике кохання. Вони символічно загинули обоє, як загинула Республіка.

Ведучий. Революція 1848 року застала Ругонів насторожі: усі вони були озлоблені безталанням і ладні за горло схопити фортуну, якби тільки перестріли її десь у глухій місцині. Усі члени цієї родини вичікували подій, як розбійники в засідці, готові кинутися на здобич. Фелісіте мріяла виграти сто тисяч франків у лотереї, П’єр — вигадати якусь незвичайну спекуляцію. Ежен чатував у Парижі, Арістід мріяв пограбувати Плассан, а батько й мати, може, ще жадібніші, ніж вони, мали намір попрацювати самі, але були не проти поживитися коштом синів.

Ведуча. Лише Паскаль, скромний служитель науки, жив самотньо в маленькому світлому будинку нового міста, байдужий до всього, крім своєї улюбленої справи.

Маркіз де Карнаван, дворянин, який, за чутками, був коханцем матері Фелісіте, з перших же днів Республіки став енергійним реакціонером і знайшов в особі П’єра цінного помічника. Дім Ругонів став центром консерваторів: вони щовечора збиралися в жовтому салоні тільки для того, щоб ганити Республіку.

Ведучий. Не можна без хвилювання читати сторінки роману, де йдеться про юних закоханих — Сільвера і М’єтту.

На сцену виходять 4 учні і 4 учениці.

1-й учень.

В одну мить М’єтта вже сиділа на мурі. Сільвер підхопив її й переніс на лаву. Вона запручалася.

— Пусти, — казала вона, заливаючись дитячим сміхом. — Та пусти ж... Я сама можу злізти.

Вмостившись на камені, вона спитала:

— Ти давно чекаєш? Я бігла щодуху, зовсім захекалась.

Сільвер не відповів. Йому, здавалося, було не до сміху; він сумно дивився на дівчину. Сівши поруч з нею, він сказав:

— Я мусив побачитися з тобою, М’єтто. Я чекав би цілісіньку ніч. Завтра, на світанку, я вирушаю.

М’єтта тільки тепер помітила рушницю, що валялася на траві. Вона одразу стала серйозною й прошепотіла:

—-А!.. Отже, вирішено... он і рушниця... Настала мовчанка...

— Так, — невпевнено відповів Сільвер. — Це моя рушниця. Я виніс її з дому' звечора, а то вранці тітка Діда побачить, що я її беру, й розхвилюється. .. Я її сховаю, а перед тим, як рушати, прийду сюди по неї.

М’єтта не могла відірвати очей від рушниці, так необачно покинутої на траві, тож Сільвер підвівся й знову засунув її між дошки.

— Вранці ми дізналися, — сказав він, знов сідаючи на плиту, — що повстанці з Палю та Сен-Мартен-де-Во вже вийшли і минулої ночі стояли в Альбуазі. Вирішено приєднатися до них. Сьогодні частина робітників Плассана вже покинуло місто, а інші завтра вирушать слідом за своїми братами.

Слово «брати» він вимовив з юнацьким захопленням. Потім, запалившись, додав дзвінким голосом:

— Боротьба неминуча, але правда за нами, і ми переможемо.

М’єтта слухала Сільвера, пильно дивлячись перед собою, але нічого не бачачи. Коли він закінчив, вона сказала просто:

— Атож. Помовчавши, вона додала:

— Ти попереджав мене... а я все-таки сподівалася... Що коли вирішено...

Обоє не знаходили слів.

1-ша учениця.

Ніколи ще М’єтта не чула доброго слова про свого батька. Звичайно його називали при ній волоцюгою, мерзотником, а тут раптом добрі душі знаходили для нього слова виправдання, запевняючи, що він чесна людина. М’єтта залилася сльозами, її охопило те саме зворушення, від якого в неї стискалося горло при звуках Марсельєзи. їй захотілося віддячити цим людям, які співчувають знедоленим. Спершу їй спало на думку по— чоловічому потиснути їм усім руки, але серце підказало інше. Біля неї стояв повстанець, що тримав прапор. Вона доторкнулася до древка і замість подяки сказала благальним голосом:

— Дайте мені прапор. Я понесу його.

Робітники, люди прості серцем, зрозуміли наївне благородство цього пориву.

— Справді! — вигукнули вони. — Хай дочка Шантегрея несе прапор.

Хтось із лісорубів зауважив, що вона швидко втомиться й довго не пройде.

— Ні, я сильна, — гордо заявила М’єтта і, закотивши рукава, показала своїм круглі руки, міцні, як у дорослої жінки.

2-й учень.

Їй подали прапор.

— Стривайте! — гукнула вона.

Швидко скинувши плащ, дівчина вивернула його й напнула на плечі червоною підбивкою назовні. Освітлена білим місячним сяйвом, вона стояла перед натовпом ніби в широкій пурпуровій мантії, що спадала аж до землі. Відлога зачепилася за зачіску, і здавалося — на голові красується фрігійський ковпак. М’єтта взяла прапор, притулила держак до грудей і отак стояла, випроставшись, під цим криваво-червоним знаменом, що майоріло над нею. Її натхненне дитяче обличчя, в ореолі кучерявого волосся, з великими вологими очима і всміхненими напіврозтуленими устами, було гордо й рішуче підведене до неба. В цю мить вона здавалась уособленням незайманої Свободи.

Повстанці вибухнули гучними оплесками. Південці з властивою їм палкою уявою були захоплені, коли перед ними раптом з’явилася висока, в червоному плащі дівчина, що так пристрасно тулила до грудей їхній прапор. В загоні почулися вигуки:

— Браво, Шантегрей! Хай живе Шантегрей! Хай залишається з нами! Вона принесе нам щастя!

2-га учениця.

Вони ще довго вітали б її, якби не пролунав наказ іти далі. Колона рушила, і М’єтта, стиснувши руку Сільверові, що стояв поруч неї, прошепотіла йому на вухо:

— Чуєш? Я залишаюся з тобою. Ти згоден?

Сільвер мовчки відповів на потиск її руки. Він погоджувався. Він був глибоко зворушений, його захопило загальне піднесення. М’єтта здавалась йому такою чарівною, такою величною, такою святою! І, підіймаючись по схилу, він увесь час дивився на неї, осяйну, в промінні слави. Вона стала для нього образом другої його коханої — образом обожнюваної Республіки. Йому хотілося якнайшвидше дійти до міста, якнайшвидше взяти на плече рушницю, але повстанці йшли поволі. Було дано наказ зчиняти якомога менше шуму. Колона рухалася алеєю берестів, звиваючись, мов величезна гадюка. Морозна груднева ніч стала знову безгомінною, і тільки Вйорна, здавалося, клекотіла ще дужче.

Коли порівнялися з першими будинками передмістя, Сільвер побіг по карабін на площу св. Мітра.

3-й учень.

Коли з-за краю еспланади з’явилися голови солдатів, Сільвер інстинктивно обернувся до М’єтти. Дівчина стояла поряд, випроставшись, і обличчя її рожевіло в складках червоного прапора; вона підвелася навшпиньки, щоб побачити військо; від нервового напруження ніздрі її трепетали, між червоних вуст видніли білі зуби, міцні, як у вовченяти. Сільвер усміхнувся до неї. Не встиг він повернути голови, як почалася стрілянина. Солдати, яких видно було тільки до плечей, відкрили вогонь. Сільверові здалося, ніби вихор промчав над його головою; листя, зрізане кулями, дощем посипалося з берестів. Короткий звук, подібний до тріску сухої гілляки, примусив його обернутися праворуч. На землі лежав високий лісоруб, той самий, що на голову був вищий за інших; на лобі в нього чорніла маленька дірочка. Тоді Сільвер, не цілячись, розрядив свого карабіна, потім знову зарядив, знову вистрілив. Він стріляв без перерви, розлючений, як звір, не думаючи, поспішаючи вбивати. Він навіть не розрізняв солдатів: дим стелився під берестами, мов клапті сірого серпанку. Листя й далі сипалося на повстанців. Солдати цілилися надто високо. Часом крізь оглушливий тріск стрілянини Сільвер чув зітхання, глухе хрипіння; в маленькому загоні почався рух: люди відступалися, даючи місце нещасному, який падав, чіпляючись за плечі сусідів. Вогонь тривав десять хвилин.

3-тя учениця.

Потім, у паузі між залпами, хтось гукнув: «Рятуйся, хто може!» — диким від жаху голосом. Почувся гул, обурений гомін: «Боягузи! Боягузи!» Всіх облетіла зловісна чутка: генерал утік, кавалерія рубає шаблями стрільців, що розсипалися по долині Нор. А постріли не змовкали, вони лунали через неоднакові проміжки, прорізуючи дим вогненними спалахами. Чийсь суворий голос крикнув, що треба вмерти на місці. Але другий, збезумілий голос заглушав його: «Рятуйся, хто може! Рятуйся, хто може!» Люди тікали, кидаючи зброю, перестрибуючи через убитих. Інші змикали лави. Вціліло всього з десяток повстанців. Двоє кинулось тікати; трьох з восьми скосило одним залпом.

4-й учень.

Сільвер і М’єтта все ще стояли на місці, нічого не розуміючи. Що меншим ставав загін, то вище М’єтта підносила прапора; вона тримала його перед собою, ніби величезну свічку, міцно стискуючи руками. Прапор був увесь посічений кулями. Коли у Сільвера в кишенях не стало більше патронів, він припинив стріляти, тупо дивлячись на карабін. Раптом якась тінь промайнула в нього по обличчю, немовби величезний птах зачепив його крилом. Він підвів очі й побачив, що прапор падає з М’єттиних рук. Дівчина притиснула руки до грудей і, одкинувши голову, з лицем, спотвореним від страждання, повільно повернулася на місці. Вона навіть не скрикнула, вона впала навзнак на червоне полотнище прапора.

— Вставай! Вставай мерщій! — кричав у нестямі Сільвер, простягаючи їй руку.

Але вона лежала нерухомо, широко розкривши очі, не кажучи ні слова. Сільвер зрозумів. Він упав навколішки.

— Тебе поранено? Скажи, куди тебе поранено? ,

4-та учениця.

Вона нічого не відповіла; вона задихалася, вона дивилася на нього широко розплющеними очима, її бив дрібний дрож. Тоді він розхилив їй руки:

— Сюди? Скажи. Сюди?..

Він розірвав кофтину, оголив їй груди. Він шукав, але нічого не бачив. На очі йому набігали сльози. Потім під лівою груддю він розгледів маленький рожевий отвір; тільки одна краплина крові витекла з рани.

— Нічого, — пробелькотав він, — я зараз знайду Паскаля, він вилікує тебе. Якби ти могла встати!.. Ти не можеш встати?..

Солдати перестали стріляти, вони кинулись ліворуч, переслідуючи загони, які повів чоловік із шаблею. На спорожнілій еспланаді залишився один Сільвер, навколішках перед М’єттиним тілом. З розпачливою впертістю він стискував її в обіймах. Він хотів її підвести але вона вся аж здригнулася від болю, і він знову поклав її. Він благав:

— Скажи мені хоч що-небудь, прошу тебе. Ну чому ти мовчиш?

Але вона не могла говорити. Вона ворухнула рукою, кволим жестом показуючи, що це не її вина. Смерть змикала їй вуста. Волосся її розсипалося, голова відкинулася на багряні складки прапора, і тільки очі ще жили, чорні очі, що блищали на блідому обличчі.

Ведуча. Помирають Сільвер і М’єтта, але жива Марсельєза, жива пам’ять про французьку Республіку.

Ведучий. І в цьому сила автора роману, що зумів так реалістично змалювати ці хвилюючі епізоди.

Звучить музика сучасних французьких композиторів.

Ведуча. О ревуар!

Ведучий. До нових зустрічей!


Категорія: світова л-ра | Додав: Nicolaj
Переглядів: 21 | Завантажень: 2 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2019