П`ятниця, 22.09.2017, 01:13
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Категорії розділу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Особистісно-орієнтоване навчання математики (з досвіду роботи)

Особистісно-орієнтоване навчання математики на основі результатів психодіагностики

План.

І. Актуальність обраної проблеми.

ІІ. Особистісно-орієнтоване навчання математики на основі результатів психодіагностики.

1. Врахування індивідуальних показників навчальної мотивації учнів.

2. Врахування типів темпераменту під час навчально-виховного процесу.

— Діти з флегматичним типом темпераменту.

— Робота з холериками.

— Диференційований підхід до учнів-меланхоліків.

— Особливості роботи з учнями сангвінічного типу темпераменту.

3. Врахування ступеня розвитку пізнавальних здібностей та підвищення рівня їх сформованості.

— Увага.

— Мислення.

— Пам’ять.

4. Розвиток творчих здібностей та робота з обдарованими дітьми.

ІІІ. ВИСНОВОК

...

...

... ІІ. Особистісно-орієнтоване навчання математики на основі результатів психодіагностики

1. Врахування індивідуальних показників навчальної мотивації учнів

У навчанні та вихованні дітей існують значні резерви, але на практиці вони реалізуються лише частково через недостатню позитивну мотивацію.

Причин такого стану справ декілька: по-перше, до кінця не розкриті всі мотиви, у силу яких усі діти різного віку з різними індивідуальними особливостями включаються в навчання, спілкування, зацікавлюються набуттям нових особистісних якостей, знань, умінь, навичок; по-друге, серед самих дітей існують великі індивідуальні відмінності, у силу яких те, що значиме для однієї дитини, може не являти інтересу для іншої, по-третє, сама мотивація, яку ми розуміємо як сукупність актуально діючих мотивів ситуаційно виявляється мінливою, тому те, що підходить для стимуляції навчальних і виховних інтересів в одних ситуаціях може бути неадекватним для інших.

На етапі пояснення нового матеріалу застосовую такий метод мотивації учіння: показую місце і значення цієї теми в подальшій діяльності, використання її в інших науках, прикладний її зміст, можливості продовжувати навчання після школи. Завжди намагаюсь відповісти учневі на питання "Навіщо вивчати теорему? Де вона застосовується в житті?” Приклади при поясненні нового матеріалу намагаюсь наводити приклади з життя, складаю задачі з використанням імен учнів класу, оточуючих величин. Використовую я й інші прийоми й методи стимулювання учня: похвала перед класом; запис в щоденнику; похвала на батьківських зборах.

При поясненні нового матеріалу досить ефективним вважаю метод доцільності задач. Він полягає в тому, що перед поясненням нового матеріалу розв’язую його прикладну задачу, яка приводить до вивчення даної теми. Цей метод найприродніший, адже математика виникла, як наука, із задач, розвивається і потрібна суспільству як засіб для розв’язання важливих життєвих задач. Навчальні методи доцільних задач дозволяють: краще зрозуміти мету вивчення теми; полегшити сприйняття учнями нового матеріалу; уникати формалізму в знаннях учня; в молодших класах замінити доведення тверджень, виведення формул. Часто цей метод поєдную з дослідницьким методом. Наприклад, дослідницьким шляхом можна встановити, що вписаний кут у два рази менший від відповідного центрального.

Для учнів старших класів будь-яке повідомлення про винесення цієї теми на ДПА або ЗНО теж є методом формування мотивів. Обмірковуючи мету уроку, намагаюся стисло й переконливо продумати, як мотивувати необхідність вивчення цієї теми.

Практика показала, що коли учень відчує радість успіху й підтверджується цей успіх високою оцінкою, то це найкращий стимул, хай навіть ця оцінка дещо завищена.

Великий потенціал у формуванні позитивної мотивації до навчання мають батьки, тому тісно співпрацюю з ними.

2. Врахування типів темпераменту під час навчально-виховного процесу 

Складаючи план уроку, обов’язково враховую типи темпераменту учнів конкретного класу, адже це фундаментальна риса особистості. Не визначивши темперамент даного учня, не можна зрозуміти особливості його поведінки, ані здібності, ані характер.

Наприклад, дітям з флегматичним темпераментом даю більше часу на виконання завдань, на підготовку відповіді біля дошки. Флегматики – інтраверти, тому практикую замість усного – письмове опитування, контрольні роботи даю закінчити після уроків, класні роботи пропоную переглянути, а інколи й закінчити вдома. Для корекції повільності й надмірної обережності учня-флегматика пропоную йому: психологічну установку: «Я можу і без помилок діяти швидше, якщо посправжньому цього захочу»; привчаю постійно стежити за витрачанням часу на виконання завдань; звертаю увагу на надмірну «розкачку», на часті непродуктивні паузи в роботі. На уроках постійно стимулюю самоконтроль щодо темпу виконання намічених дій. При цьому спонукаю притаманне дітям, особливо середніх класів завзяття, активізую емоційну сферу дитини-флегматика. Якщо є можливість, саджаю за однією партою з гіперактивним учнем, організовуючи взаємодопомогу. У такому разі позитивний вплив буде двостороннім. Узагалі флегматику пропоную гаслом його життя: «Не барись, учись дорожити кожною хвилиною, крокуй у ногу з усім класом».

Плануючи взаємини на уроці з холериками, я враховую їх нестримну енергію, різкість, нестримність, запальність. Такому учневі постійно слід давати змогу висловитись, вправи для нього переважають усні, темп роботи високий, сплановую урок так, щоб жодної хвилини цей учень не був без навантаження. Тільки таким чином вдається стримувати поведінку й дисциплінувати його на уроці. Якщо, наприклад, у своїй відповіді такий учень помиляється, намагаюся не вступати з ним у суперечку й тільки після того, як він закінчить відповідь, підкреслюючи те, що сказав правильно, вказую на помилки. Атмосферу на уроці в класі, де багато дітей холеричного темпераменту, намагаюсь створювати підкреслено ввічливою, спокійною, врівноваженою, але одночасно намагаюсь не довести ситуацію до потурання капризам, неправильним вчинкам, грубіянству, притаманному холерикам. Володіти собою в спілкуванні з холериком досить важка справа, але вкрай необхідна.

Корегуючу діяльність з учнем-холериком я здійснюю, пропонуючи йому самооцінку своєї відповіді чи письмової роботи за допомогою відповідної шкали, переключаючи його увагу з діяльності, яка викликає негативні емоції, намагаюся складати цікаві задачі, використовую факти з історії математики, уникаю монотонності інтонацій. Холерикам краще давати задачі нестандартного змісту, пропонувати еврістичні бесіди, написання рефератів, підбір цікавих повідомлень з додаткової літеретури. Старшокласникам-холерикам під час індивідуальних бесід пропоную усвідомити свою ваду – слабкість психологічних гальм і вчасно себе самому шляхом вольових зусиль застерігати від сплеску зайвих емоцій.

На уроках шляхом похвали намагаюсь підкріплювати найменші прояви неврівноваженої поведінки, дисциплінованості.

Бажання холерика дати відповідь на поставлене питання, навіть ще не дослухавши його, а отже, і не обдумавши, відоме, мабуть, усім. Це дратує учителя, але обов’язково варто дати змогу такому учневі висловитись, інакше увага його на наступні дії на уроці буде відсутня. Тому я інколи роблю так: пропоную йому обдумати свою відповідь, поки розв’язуємо якесь завдання, а потім висловитися. Це стримує учня, змушує розрядитися його у внутрішніх розумових діях.

Диференційований підхід до учнів-меланхоліків полягає насамперед в урахуванні їхньої швидкої втомлюваності. Тому, плануючи урок таких учнів я намагаюся викликати до дошки на перших етапах уроку. Меланхоліки мають знижену опірність до всіляких невдач, низька оцінка, наприклад, може спричинити гальмуючий вплив на всю подальшу діяльність на уроці. Тому намагаюся уникати таких оцінок як словесних, так і в балах натомість підтримую таких дітей шляхом похвали, підбадьорювання, навіювання віри у власні сили. До дошки таких дітей викликаю лише по бажанню, протягом року підкреслюю перед класом усі переваги й досягнення, наприклад, охайні записи в зошиті, бережливе ставлення до книги, організованість у підготовці до уроку.

Сангвініки потребують постійного достатнього навантаження, цікавих завдань, доручень, ролей. Для них намагаюся часто міняти види діяльності на уроці, наприклад, непоганий результат дає змагання двох сангвініків у розв’язанні однієї і тієї ж задачі незалежно один від одного. Елементи гумору, можливість бути лідером, наприклад, капітаном команди дають завжди позитивний результат.

Якщо мені вдається створити довірливу дружелюбну обстановку на уроці, то з учнем-сангвініком працювати не важко, слід лише слідкувати, щоб він доводив розпочату справу до кінця, наприклад, щоб не залишив складну задачу, вчасно намагаюсь дати необхідну підказку, адже для сангвініка властива поверховість, брак витримки.

3. Врахування ступеня розвитку пізнавальних здібностей та підвищення рівня їх сформованості

Увага

Необхідною передумовою як успішного навчання, так і будь-якої діяльності взагалі є розвинена увага. Саме вона складає психічний механізм активності людини та контролю зовнішніх впливів. Тож у своїй роботі особливу роль відводжу методам активізації уваги учнів.

Неуважність - одна з найпоширеніших причин низької успішності, адже саме з уважності починається учнівська «кваліфікація», з її стійкості, уміння переключати та концентрувати увагу.

«Зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось найперша задача навчання», - говорив К.Д.Ушинський. Пам’ятаючи це, використовую такий метод активізації уваги учнів як збудження уваги учнів до предмету, який вивчається. Цікавість, як початковий ступінь. намагаюся перетворити у допитливість, а потім формувати в учнів пізнавальний інтерес як найвищу ступінь цікавості. Математичні абстракції, суворість міркувань цікавлять далеко не всіх. Тому починаючи розвивати цікавість до геометрії в сьомому класі, я починаю з пояснення того, що це за наука, який її практичний вихід. У поясненнях намагаюсь чимось здивувати учня, повідомити щось несподіване, незвичайне. Наприклад, пояснюючи тему «Паралельні прямі», можна загадувати загадку «Що спільного у нотних ліній, залізничних рейок, знака дорівнює?». Або вивчаючи тему «Шкала» можна сказати: «Сьогодні ми поговоримо про драбину, адже саме так перекладається із латинської мови слово шкала…»

Інколи, активізуючи увагу, я пояснюю новий матеріал з використанням героїв казок, історичних персонажів, фактів із їх життя.

Ефективним у роботі виявляється метод проблемних ситуацій. Наприклад, пояснюючи формулу довжини кола, пропоную обігнути круглий предмет ниткою, виміряти довжину цієї нитки, потім виміряти довжину діаметра цього кола і поділити дані величини. У всіх учнів виходить приблизно три. Чи випадково це? При вивченні теореми про суму кутів трикутника пропоную побудувати на чорновику трикутник з двома тупими кутами. Потім виясняємо чому це не виходить. Таким чином привертаю увагу учнів, чекаючи на відповідь, вони максимально уважні.

Увагу підвищують і елементи гри на уроках, особливо в п’ятих – сьомих класах. Наприклад, при вивченні ознак подільності, або теореми Вієта, учителю можна записувати багатозначні числа і говорити, які з них діляться без остачі на 2, 3, 5, 9, 10, або відповідно записувати квадратні рівняння і розв’язувати їх усно. Потім розкривати «таємницю», як це можливо зробити.

Щоб підтримати увагу школярів протягом усього уроку, використовую ряд методів:

— доводжу до свідомості учнів мету кожного уроку, належно її мотивуючи;

— глибоко продумую зміст, послідовність і доступність викладу уроку;

— урізноманітнюю методи викладання змісту уроку;

— поєдную роботу з окремими учнями з роботою класу в цілому;

— керуюсь правилом «учні уважні там, де вони під час уроку зайняті ділом»;

— обираю оптимальний темп викладу, розрахований на рівень розвитку учнів конкретного класу;

— спостерігаю за станом уваги учнів, вчасно її підтримую, коли вона зазнає коливань; своєчасно реагую на прояви неуважності в окремих учнів.

Мислення

Успіх у навчанні великою мірою залежить від рівня розвитку мислення. Тому під час навчально-виховного процесу намагаюсь формувати такі уміння, що сприяють розвитку мислення:

...

...

Повний текст опису досвіду роботи можна скачати тут...


Категорія: Мої статті | Додав: Nicolaj (20.03.2011)
Переглядів: 3469 | Коментарі: 2 | Теги: досвід роюоти, індивідуальне навчання, урок математики | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017