Українські народні загадки
господарський інвентар
Один чоловік лиш раз у рік вбирається. Котрий?
(Мотовило)
Крутиться, крутиться, а упаде — не ворухнеться.
Хурчить, дзижчить, крутиться,
А хвіст в нього сучиться.
А) Чим більше я крутюсь, тим більше я товстію.
Б) Чим більше вертиться, тим грубшим стає.
Шуртосто, вертосто, хто цю загадку відгадає,
буде жити літ зо сто.
Летить, летить та й все тиє.
(Веретено)
A) Чотири козі на одній нозі[1].
Б) Чотири козі на одній нозі — одна однії не дожене.
B) Чотири козі на одній нозі,
П’ята посередині
Жене за ними свині.
(Снувалка)
Сам з дерева, борода з прядива.
(Гребінь і мичка)
А) Ходить квочка коло кілочка та все: «Квок, квок!»
Б) Біга квочка кругом кілочка.
Приїхали гості,
Стали на помості,
Розіп’яли, розставили
Свої руки-кості.
Крутиться, вертиться,
Берега держиться.
В одному гнізді чотири ярма.
Крути мене, верти мене,
Як не крутиш — пусти мене.
(Витушка)
А) Білий белей на воду бреше.
Б) Білий пес воду хлепче.
В) Біла галка на воду гавка.
Г) Безребра сучка на море гавка.
Д) Золоте теля на воду реве.
В лісі його рубали, а на воді говорить.
Стоїть панна в хаті,
На ній листи в лат[т]і[2].
Їхали люди з Семигорода,
Поставили хату з самого дерева;
Поставили хату межи горами,
Зробили діру меж ро[з]сохами.
Лізу-лізу по білому залізу, ще б ліз, так уломиться.
Ростом невеличка,
Ні звір, ні птичка;
А землю риє,
Будинок будує.
Із тюрми та в тюрму скаче.
А) Залізний ніс, дерев’яний хвіст.
Б) Дерев’яний хвіст, залізний рот.
Маленький Макарчик
Усім людям підрядчик.
Сучка-сірка;
Де не вхвате, там і дірка.
Щука бряне[3], ліс в’яне
— На тім місці город стане.
Між двома дубами
Зав’язло порося зубами.
Все кланяється, а шапки не знімає.
Кланяється, кланяється.
А прийде додому — розляжеться.
Додому прийде, в кутку стане
— Ні на кого не гляне.
Іде до гаю — очима до села;
іде з гаю — очима до гаю.
Або в хаті лежить,
Або на прогулянку біжить.
Сам худ, а голова з пуд.
(Молот)
Між двома деревами сипле баба крупами.
За лісом, за пралісом суха дзява[4] бреше.
Іде полем — блище,
Прийде у ліс — свище.
(Пилка)
Що воно за гість,
Що кігтями залізо їсть?
Вузеньке, маленьке, на два боки іскри летять.
(Ножівка)
Кочегаре-кочегаре, а принесуть додому — задзвенить і ляже.
Не звір, не чоловік, неживе, а зуби має і гризе.
Теля рогате
На зуби багате,
Не їсть, не п’є,
ільки дерево жує.
Як взялась кума до діла,
Заспівала, зарипіла,
Їла-їла дуб-дуб
Та й зломила зуб-зуб.
Зуби залізні увесь ліс розгризли.
(Пилка)
А) Старий Свирид у лозі
Дере крупи на одній нозі.
Б) У млині на одній нозі
Свирид крупи дере.
В) Що в берлозі та в дермо зі
Скаче Свирид на одній нозі.
Сучка-мандрівка,
Де не стане, там і дірка.
А) Чорне волище через стіну свище.
Б) Сірий бичище всю стіну просвище.
Чорний віл хоч яку стіну проб’є.
Сірий кіл через дерево пройшов.
А) Лізе, як вуж з ями,
Кидає [о]трубами.
Б) Сидить вовк в ямі,
Сипле на себе отрубами.
А) Не їсть, не п’є, а крупами живиться.
Б) Ніц не їсть, не п’є, вотрубами жиє.
Ні живе, ні мертве — кашку колупає.
Сидить на острішку, крутить лемішку.
Віл у хліві, а роги надворі.
Маємо такого залізного вола, котрий поміститься до хліва, але роги вже не стають.
(Свердел)
Сюди ник, туди ник,
Під лавою медяник.
(Брус)
А) Стоїть дуб, на дубі камінь, на камені вода,
на воді залізо, а на залізі хлоп.
Б) Земля. На землі дерево, на дереві вода, на воді камінь, на камені залізо, на залізі м’ясо.
(Точило)
Що це за дорога: вгору йде похило,
що не крок, то й ярок?
(Драбина)
По чому багато ходять, а мало їздять?
(По драбині)
Кривеньке, горбатеньке, по людях скакає.
Криве, горбате, двоє морів несе.
Кривий, горбатий, на спині розтятий.
Криве, горбате, на плечі лізе.
Горбатий біс на плечі зліз.
Два прямих, один горбатий так і їздять по жінках.
Ні світ, ні зоря пішов, зігнувшись, з двору.
А в нашого парубка
З обох боків зарубка.
(Коромисло)
Крюк чіпля, а голова підсобля.
Хто має голову, за все тіло важчу?
Хто ні хрещений, ні рождений, а правдою живе?
Тяжча голова од тіла.
(Безмін)
Хоть колесо, а ніхто ним не їде.
(Обруч)
Що без кінця?
(Кільце)
Ходжу на голові, хоч я і на ногах,
ходжу босий, хоч я і в чоботях.
Ходить вниз головою.
Ходжу на голові більше, як на ногах.
(Цвях у підошві)
Хто ходить на голові, а ногами держиться?
(Цвях у колесі)
Маленький хлопчик у шапці ходить.
Хто в руки не візьме — по голові б’є.
(Цвях)
Шахом-махом попід дахом, шусть під лавку.
(Щітка до біління хати)
Прийшов мох до моха:
«Помохаймося троха!»
(Щітки)
Прийшла кума до куми: «Дай ляп кишки!»
(Щітка)
Сидить котик під лавкою,
Замурзався сметанкою.
(Глиняник)
Сидить дід під корчем,
Обіллявся борщем.
Стоїть баба за кошем,
Заїлася Кулішем.
(Мазниця)
Вийми та оближи
І вп’ять положи.
(Квач)
Загадаю загадку,
Вийняв з болота ягодку,
Вийняв, обітер
І знову туди впер.
(Квач і мазниця)
Чорний віл чорного вола лиже.
(Квач і чобіт)
А) Є у нас такий баран,
Що у нього сорок ран.
Б) Лежить баран, на ньому сто ран.
В) Стоїть баран, а на ньому ран,
— Нема стільки й християн.
Г) Був у нас баран,
На нім шерсти менш, як ран[5].
(Ковбиця)
Д) Де найбільше ран?
(На ковбиці)
Що то такеє, що скручене вдвоє,
Зубів не має, а добре кусає?
(Нагайка)
Брів болотом
З роззявленим ротом,
Вийшов з болота
— Наструшував злота.
(Сак)
А) Хата — не хата, вікон багато,
є куди влізти, та нікуди вилізти.
Б) Дірок багато, а нема куди вилізти[6].
В) Є кудою влізти, та нікудою вилізти.
(Ятір)
Сімсот воріт, та один вхід.
(Невід)
А) Ні голий, ні в сорочці.
Б) Не голий, не в сорочці, — наскрізь світиться.
А) В чистім полі попутані коні,
Вузлики знати, — не можна розв’язати.
(Ятір)
Б) Наїхали гості з великої волості,
Стали на оболоні[7], попутали коні;
Вузла не знать, а мудрому не одгадать.
(Невід)
У маленькій хатці багато вікон є.
Хто в неї увійде, той назад не попаде.
(Верша з рибою)
Вутка в морі, а хвіст на заборі.
(Якір )
Ума нема, а хитрий.
(Капкан)
Із кінця гостре, а ізверху хвіст.
(Ратище)
У куточку на кілочку нагла смерть висить.
У коморі при куточку висить смерть на кілочку.
Лежить — мовчить; в руки візьмеш — гримить.
А) Сухий Мартин далеко плює[8].
Б) Сухи[й] Артем, да далеко б’є.
А) Летить орел, дише огнем,
під кінець хвоста чоловіча смерть[9].
(Рушниця)
Б) Летить птиця, несе в зубах вогонь,
поперек хвоста — чоловіча смерть.
Одно треться, друге гнеться, третє на смерть іде.
(Рушниця)
Маленька штучка, а нікого не боїться.
А) Маленьке, кругленьке, а хоч кого з коня зсадить.
Б) Маленьке, кругленьке, щоб якого козака з коня зіб’є.
(Куля)
Пішла щука до Києва,
Хвоста дома покинула.
(Куля і гільза)
Живем разом з сестрицею, вона літає, а мене на землі залишає.
(Гармата і снаряд)
Прийди до мене,
Сядь на мене,
Дам тобі роботу,
Будем робити до поту.
(Машина)
Через пузо дорога, всередині тривога, а в дірочці свадьба йде.
(Прядка)
Трещить, верещить, під ногами ярмалка.
Сидить дід за дошками,
Стріля бабу галушками.
(Ткацький верстат)
Животом надавиться, а ногою придавиться;
воно роззявиться, а голе пробіжить.
(Човник у ткацькому верстаті)
На припечку рубежі, під припечком рубежі, а хто знає — не кажи.
(Кросна)[10]
Стоїть дуб дупленатий,
Нікому не винуватий,
Не жне, не молотить,
А готовеє колотить,
І роботу робить,
І їсти не просить.
Крутиться, вертиться, не підійде ні цар, ні цариця.
Крутиться, вертиться, не знає, де дітись.
Живу я од вітра й води, сам не їм, а тобі їсти даю.
А) Стукотить, гримотить,
Як сто коней біжить;
Треба стати, погадати,
Що тим коням їсти дати.
Б) Стукотить, грукотить,
Сім пар коней летить;
Треба загадати,
Що їм їсти дати.
А) Мій брат Кіндрат на горах, на водах, на землі, на возі, на одній нозі.
Б) Мій брат Кіндрат на горах, на водах, на желізі, на телізі, на рачачій нозі.
Стоїть сутула горбатий
На все село багатий.
Стукотить, гримотить,
Рад би я прийняти,
Так нічим годувати.
(Млин )
Стоїть у лозі на куриній нозі.
Стоїть дах на дровах, руками махає, за землю хапає.
Сидить півень на вербі,
Спустив крила до землі.
A) Стоїть дан в данах,
На дванадцяти ногах.
Б) Стоїть ган на ганах,
На двадцяти ногах;
Вийшла мати, кличе сина Северина
З-під біла города.
B) Стоїть ган на ганах,
На дванадцяти ногах;
Кличе сина Северина
З-за синього моря.
Сам од вітру живу, увесь мир годую.
Попова телиця
По полі вертиться,
Не їсть, не п’є
І додому не йде.
Летить Сакава,
Закачав рукава;
Постій, ватажок,
Та наварим галушок.
На восьми ногах стоїть, а штирма очима на вітер глядить.
Дуб-вертолуб, а на дубі хатка.
А) Стоїть дуб-вертолуб,
В ньому птиця-вертолиця,
Крутиться й вертиться.
Б) Стоїть Дуб-вертодуб, на тім дубі-вертодубі верто-пташки літають.
Стоїть дуб-верторуб.
На тім дубі-верторубі
Стоїть птиця-верториця,
Ніхто не приступить:
Ні цар, ні цариця,
Тільки красная дівиця.
(Вітряк і мірошник)
Він не ходе й не літає,
Тільки крилами махає,
Тим батька і дітей питає[11].
Не пташка, а з крильми.
А) Крилами махає, а полетіти не може.
Б) Крилами махає, а не полетить.
В) Крутиться, вертиться, крилами махає, а не влетить.
Г) Стоїть птах, крилами махає, а з місця не летить.
Д)Крилами махає, на місці стоїть.
Що у тиші завмирає,
А на вітрі оживає?
Як махає він руками,
Йдуть до нього з клумаками.
Хто літає — крил не має,
Але крила підіймає?
(Вітряк)
Стоїть у воді на єдній нозі.
Ані сюди, ані туди, якщо немає води.
A) Сидить дід над водою та колише бородою.
Б) Сидить дідо над водов та все клепче[12] бородов.
B) Сидить дідо над водов, трясе сідов бородов.
Стоїть дід у дощаному жупані, борода його трясеться, а вода бризкає.
Сам горбатий, на хліб багатий, далеко хлюпа.
Крутиться, вертиться, берега держиться.
А) Тріщить, гуркотить, берегів ся держить.
Б) Дуднит, лопотит, берегів си не держит.
(Водяний млин)
Бігла чечіточка крізь нові воріточка;
хто знає, той припинить.
(Вода на лотоках)
А) Біжить чечітка в нові ворітка; вийшов чечик, дав їй мечик — вона й стала.
Б) Бігла чечітка мимо мойого вбрітка, вийшов, чечик, заставив мечик, зупинив чечітку.
(Вода на лотоках, мірошник і заставка)
За стіною ведмідь гуде.
За лісом, за пралісом два кабани гуде.
Поміж[13] чотирма дубами
Бились барани лобами
Чотири стоять, один верне.
Як день, так ніч все танцює, А музик не потребує.
(Жорна)
Є у нас такий кінь,
Що під себе мече гній.
Сиві воли з-під себе гній викидають.
А) Летить пташок попід дашок,
Сипиться з нього пісок.
Б) Летів пташок через лісок,
Йому ся сипав з дзьоба пісок.
Бігає лисок[14] навколо стіжок,
Єму ся сипле спереду пісок.
Біжить заєць попід гаєць
Та й ногами викидає.
(Жорна і борошно)
Син насподі, зверху тато
Поглотили збіжа багато.
(Жорна)
Стоїть дід над мішками,
Стріля в бабу галушками.
(Віялка)
Ззаду кладе, а спереду йде.
Залізний отець, дерев’яна матка, а діряві діти.
(Січкарня)
А) Через воду всіх проводить,
А сам з місця вік не сходить.
Б) Через воду переводить,
Тільки з місця сам не сходить,
Впала стрічка через річку, поєднавши береги.
(Міст)
[1] Має також відгадку: снівниця, снувалка.
[2] В лахмітті, дранті.
[3] Брязне.
[4] Цуценя, щеня.
[5] Колодка, на якій рубають дрова.
[6] Має також відгадки: невід, решето.
[7] На низині, на лузі.
[8] Має також відгадку: револьвер.
[9] Має також відгадку: гармата.
[10] Примітивний ткацький верстат.
[11] Годує.
[12] Хлебче, п’є.
[13] Поміж.
[14] Лис, лисиця.